Верховний Cуд задовольнив скаргу партнера АО “BARRISTERS” Пономаренко Дениса Васильовича

Представник, що здійснює захист прав і законних інтересів власника або володільця майна, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, є суб’єктом апеляційного оскарження такої ухвали.

Про це йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу адвоката в інтересах Б. на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Як зазначається в постанові, в рамках досудового розслідування слідчий суддя місцевого суду прийняв ухвалу про арешт автомобіля Б. Вказану ухвалу його адвокат оскаржив до апеляційного суду. Останній повернув апеляційну скаргу, аргументуючи тим, що її подала особа, яка не мала на це права.

Однак ВС із цим не погодився. Так, у постанові ВС зазначається, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому Кодексом не встановлено чіткого переліку осіб – суб’єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України вказано: апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (пункти 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус згаданої третьої особи. Водночас в останньому абз. ч. 7 ст. 173 КПК України передбачено: треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже – належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

У зв’язку з тим, що надаючи професійну правову допомогу, адвокат здійснює захист прав і законних інтересів власника майна, на яке накладено арешт під час досудового розслідування, а конституційне право на таку допомогу не може бути обмежено, висновок апеляційного суду, що представник власника або володільця майна в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України не є суб’єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, є безпідставним, йдеться в постанові ВС.

Тож ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційний кримінальний суд у постанові зазначив, що адвокату Пономаренку Д.В. було відмовлено у прийнятті до розгляду його апеляційної скарги та повернуто йому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки її подано особою, що не має права подавати апеляційну скаргу. При цьому суд апеляційної інстанції, пославшись на ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 174 КПК, зазначив, що представник власника або володільця майна в розумінні п. 10 ст. 393 КПК, не є суб'єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді. Однак зазначене судове рішення апеляційного суду не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону. Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК. Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК). У ст. 642 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна. За таким обставин, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді. У зв'язку з тим, що надаючи ОСОБА_2 професійну правову допомогу, адвокат Пономаренко Д.В. здійснює захист прав і законних інтересів власника майна, на яке накладено арешт під час досудового розслідування, а конституційне право на таку допомогу не може бути обмежено, висновок апеляційного суду, що представник власника або володільця майна в розумінні п. 10 ст. 393 КПК не є суб'єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, є безпідставним. Крім того, в цій справі висловив правову позицію Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2017 року, який констатував неправильне застосування касаційним судом п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ст. 393 КПК у зв'язку із обмеженням права власника майна - як особи, прав, свобод та інтересів якої стосується рішення слідчого судді про накладення арешту, на його апеляційне оскарження та залучення для цього захисника. Таким чином, приймаючи рішення про повернення адвокату Пономаренку Д.В. в інтересах ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2016 року суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.