У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №15054 «Про внесення змін до статті 17-2 Земельного кодексу України», яким спрямований на узгодження положень Земельного кодексу України із нормами Закон України «Про адміністративну процедуру».

Зокрема, народними депутатами пропонується частину третю статті 17-2 Земельного кодексу України викласти у новій редакції, якою передбачити, що рішення органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, їх посадових осіб, на підставі яких виникають речові права на земельні ділянки, можуть бути визнані недійсними, протиправними виключно за рішенням суду, крім випадків, коли скасування протиправних рішень в позасудовому порядку передбачено законодавчими актами у сфері земельних відносин, а також Законом України «Про адміністративну процедуру».

У той же час, з метою усунення суперечностей і дублювання норм, проектом закону пропонується виключити частину другу статті 17-2 Земельного кодексу України.

Необхідність приведення статті 17-2 Земельного кодексу України у відповідність із Законом України «Про адміністративну процедуру» обумовлена рекомендаціями експертів проекту «Продовження підтримки комплексної реформи державного управління в Україні» щодо аналізу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин».

Крім того, авторами законопроєкту вказано, що необхідність внесення змін до Земельного кодексу України також визначена Дорожньою картою з питань реформи державного управління, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2025 р. №475 «Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС».

Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ з метою забезпечення права і закону, а також зобов’язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

Інтеграція приписів Закону України «Про адміністративну процедуру» у земельне законодавство створює новий процесуальний інструментарій для осіб у сфері земельних відносин, оскільки норми вказаного Закону встановлюють пріоритетність оскарження рішення або юридично значущої дії індивідуального характеру, прийнятого (вчиненої) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямованого (спрямованої) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремої особи (осіб) в адміністративному порядку, оскільки адміністративне оскарження швидше за процедурою та результатом, а також дешевше для особи-скаржника та держави.

Крім того, Законом України «Про адміністративну процедуру» передбачено можливість адміністративним органом виправляти свої помилки, у разі їх виявлення в адміністративному акті, у тому числі за заявою заінтересованої особи. Натомість судовий захист гарантований Конституцією України та законами України і є останнім способом правового захисту прав та інтересів.

Отже, як видно зі змісту пояснювальної записки, метою запропонованих народними депутатами змін є гармонізація земельного законодавства з адміністративною процедурою; забезпечення ефективнішого захисту прав фізичних та юридичних осіб; зменшення навантаження на судову систему; наближення законодавства України до європейських стандартів.

Запропоновані зміни в цілому є концептуально обґрунтованими та такими, що відповідають сучасним тенденціям розвитку публічного адміністрування, оскільки відкривають шлях до швидшого, менш витратного і доступнішого механізму захисту прав та охоронюваних законом інтересів осіб у сфері земельних відносин.

У той же час така позасудова процедура жодним чином не звужує та не позбавляє особу права на судовий захист, гарантованого Конституцією України. Не зважаючи на можливість оскарження рішення або значущої дії індивідуального характеру прийнятого (вчиненої) суб’єктом владних повноважень в адміністративному порядку, особа не позбавлена права у разі незгоди з таким рішенням та/або дією звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у порядку та строки, визначені чиним процесуальним законодавством.

Підсумовуючи, запропоновані зміни до Земельного кодексу України є необхідним етапом реформи публічного адміністрування. Вони змінюють застарілі підходи до вирішення спорів у сфері земельних відносин. Для юридичної спільноти це означає необхідність опанування нових алгоритмів досудового врегулювання спорів, що дозволить забезпечувати максимальну результативність правової допомоги фізичним та юридичним особам у сфері земельних відносин.