19 червня у Києві відбулась професійна Конференція «Бізнес VS Санкції», організована популярним фаховим видавництвом «Юридична практика». Перша сесія конференції була присвячена ключовим питанням санкційної політики України. У фокусі дискусії — необхідність законодавчих змін для підвищення ефективності санкційних проваджень, а також ідея криміналізації санкцій як останнього елементу повноцінної санкційної інфраструктури.

Одним із найгостріших і найочікуваніших виступів став спіч адвоката, партнера АО Barristers Іллі Новікова, який критично оцінив процедуру ухвалення та застосування санкцій в Україні. За його словами, нинішня санкційна система містить численні ознаки хаотичності, а іноді й правового нігілізму. Пан Новіков назвав це «міфом про системну санкційну політику», який не витримує елементарної перевірки.

У своїй доповіді Ілля Новіков докладно проаналізував справу, в якій він представляє інтереси експрезидента Петра Порошенка у Верховному Суді, наголосивши на юридичних дефектах, що супроводжували процес запровадження санкцій. «Це єдиний випадок, коли санкції накладено безстроково, і при цьому зі значними помилками в особистих даних», — підкреслив він.

Адвокат звернув увагу на швидкість, з якою була проведена процедура — менш ніж за вісім годин — і на численні формальні порушення, зокрема відсутність оригіналу листа фінмоніторингу та відмову Мінекономіки надати його навіть на запит Верховного Суду. Крім того, пан Новіков наголосив, що Кабінет Міністрів ухвалював рішення «з голосу», не маючи перед собою повного пакету документів.

Окрему увагу він приділив практиці публікації указів Президента у друкованих виданнях, яка була використана для виправлення помилок у вже підписаному документі. За його словами, ця маніпуляція дозволила уникнути повторного голосування РНБО та підпису Президента, що суперечить принципам прозорості і правової визначеності.

«Це не система, це артефакти. І якщо одна з найбільших санкційних історій виглядає так, то весь масив рішень заслуговує на критичну переоцінку», — заявив Ілля Новіков. Він також порівняв підходи до санкцій із практиками абсолютної монархії, зокрема з «листами з підписом кардинала Рішельє», що дозволяли арешти без суду.

Підсумовуючи, Ілля Новіков закликав до реформування санкційної політики, аби повернути їй правову логіку, пропорційність і обґрунтованість. «Неможливо безкінечно продавати ілюзію, що все зроблено на благо держави, коли немає навіть базового дотримання процедур», — підсумував він.