Тема наслідків недотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування знову набуває актуальності з огляду на чергову спробу скасування так званих правок Лозового.

Так, наприкінці 2024 року Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру» щодо усунення перешкод для сторін кримінального провадження у доступі до правосуддя».

Перед початком оцінки таких законодавчих змін слід визначитись, чи є питання дотримання строків важливим. Так, кримінальне провадження – це набір формалізованих процедур, спрямованих на розслідування кримінальних правопорушень. Такі розслідування супроводжуються суттєвим втручанням правоохоронних органів у права фізичних та юридичних осіб, зокрема обмеженням свободи пересування та права власності.

У зв’язку із суттєвим обмеженням прав учасників кримінального провадження під час розслідування строки такого розслідування були обмежені законодавцем, а саме право підозрюваного на розгляд його справи упродовж розумного строку стало однією зі складових частин права на справедливий суд, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, процесуальні строки є важливим інститутом кримінального процесу, який може зазнати кардинальних змін у разі прийняття запропонованих законодавчих змін. Проєктом, зокрема, повністю переглядаються процесуальні наслідки недотримання строків досудового розслідування та впроваджуються зміни до механізмів їх продовження. Основні зміни охоплюють таке.

1. Скасування обов’язкового закриття проваджень через сплив строків розслідування.

Так, пропоновані зміни до статей 219 та 284 КПК виключають можливість закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру й одночасно передбачають можливість продовження розслідування навіть після спливу строків за умови вчинення прокурором передбачених дій (ч. 2 ст. 283 КПК).

Згідно із запропонованими змінами до КПК не пізніше від останнього дня строку закінчення досудового розслідування прокурор зобов’язаний здійснити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК (скласти обвинувальний акт, закрити провадження тощо).

Поряд із вказаними змінами пропонується наділити учасників кримінального провадження можливістю примусити прокурора прийняти кінцеве рішення.

Так, якщо прокурор не виконує зазначених дій після закінчення строків розслідування, сторона захисту, потерпілий чи інша заінтересована особа можуть звернутися до слідчого судді із клопотанням про зобов’язання прокурора прийняти рішення про завершення розслідування.

Слідчий суддя розглядає клопотання не пізніше ніж за 5 днів із моменту його надходження та за результатами відповідного розгляду може прийняти рішення про:

• зобов’язання прокурора прийняти рішення про завершення розслідування, відкриття матеріалів відповідно до вимог ст. 290 КПК або закриття кримінального провадження;
• відмову в задоволені клопотання, якщо прокурор до моменту розгляду клопотання відкрив матеріали досудового розслідування (завершив досудове розслідування в порядку, визначеному ст. 290 КПК).

Водночас проєкт не передбачає жодних механізмів контролю за виконанням такого судового рішення, що на практиці може мати наслідком затягування процесу прийняття кінцевого рішення прокурором.

У цілому вилучення можливості закриття кримінального провадження через закінчення строків досудового розслідування після повідомлення про підозру значно обмежує права підозрюваного, який позбавляється одного з важливих інструментів захисту, що дає змогу уникнути тривалого перебування в статусі підозрюваного та пов’язаних із цим обмежень без проведення реального розслідування.

Знову виникає ризик заморожених кримінальних проваджень, де слідство фактично не здійснюється, але провадження залишається відкритим, обмеження прав учасників (зокрема арешти майна) чинними, що однозначно порушує принцип правової визначеності.

Крім того, запропоновані зміни значно підвищать навантаження на судову систему, адже судді будуть змушені роками розглядати кримінальні провадження, які підлягали закриттю ще на стадії підготовчого судового засідання.

2. Посилення відповідальності прокурорів

Як компенсаторний механізм захисту прав підозрюваного пропонується підвищити відповідальність прокурорів за порушення процесуальних строків. Так, прокурори зобов’язані своєчасно вирішувати питання завершення розслідування або його закриття. За невиконання цих вимог впроваджується дисциплінарна відповідальність. Так, у разі прийняття проєкту порушення відповідних строків буде самостійною та достатньою підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що буде закріплено у ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Воднораз таке порушення і раніше слугували підставою для відповідальності прокурора, підтвердженням чого є численні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності в разі закриття судом кримінальних проваджень на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Тому в цій частині законопроєкт лише створює ілюзію посилення відповідальності прокурора, а на практиці не надає жодних компенсаторних механізмів для захисту порушеного права підозрюваного.

3. Зміна порядку продовження строків

Проєктом також пропонується змінити порядок продовження строків досудового розслідування, яке відтепер буде продовжуватись до 6 місяців за рішенням прокурора, а до 12 місяців – за рішенням слідчого судді.

У разі прийняття запропонованих змін до КПК права та можливості підозрюваного будуть суттєво обмежені з кількох причин.

Так, виключення слідчого судді з процесу продовження строків досудового розслідування до 6 місяців та передання цього права виключно прокурору значно звужує можливості підозрюваного на відстоювання своїх прав, оскільки відсутність участі сторони захисту в такому процесі усуває принцип змагальності та судовий контроль за діями сторони обвинувачення.

Прокурор, який є представником сторони обвинувачення, може зловживати цим правом, що сприятиме затягуванню строків розслідування.

Розширення повноважень прокурора щодо продовження строків досудового розслідування, на мою думку, можливе лише за умови підвищення вимог до вмотивованості такого рішення прокурора та одночасного забезпечення права сторони захисту на його оскарження до слідчого судді.

Під час такого оскарження прокурор буде зобов’язаний на основі засади змагальності довести перед судом наявність вагомих підстав для продовження обмеження прав підозрюваного.

Крім того, також слід передбачити дисциплінарну відповідальність прокурора у випадках зловживання правом на продовження строків без належних на те підстав, яке може бути встановлено, зокрема, у відповідній ухвалі слідчого судді, прийнятій за результатами розгляду скарги підозрюваного на рішення прокурора про продовження строків досудового розслідування.

Загальні наслідки прийняття законопроєкту

Запропоновані зміни можуть порушити баланс між стороною обвинувачення та захистом, знижуючи рівень судового контролю та посилюючи можливість зловживань з боку слідчих органів. Хоча ці зміни мотивовані прагненням до ефективнішого розслідування, вони створюють ризики порушення принципу справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Отже, запропоновані зміни до КПК потребуватимуть суттєвого доопрацювання законодавцями на предмет запровадження чітких компенсаторних механізмів для учасників кримінального провадження. Судовий контроль, обмеження строків та санкції за зловживання є ключовими для забезпечення балансу між ефективністю розслідувань та правами підозрюваних.