7-й Міжнародний кримінально-правовий форум, організований видавництвом «Юридична практика», став платформою для дискусії з важливих питань кримінального права, одним із центральних моментів якого стали угоди про визнання винуватості у корупційних справах. Юрій Радзієвський, адвокат, партнер юридичної компанії Barristers, поділився своїм поглядом на актуальні проблеми, пов’язані з цими угодами, та можливості вдосконалення їх механізмів.

Законодавчі зміни та невирішені питання

Однією з основних тем виступу було обговорення Закону № 4033-IX, який набрав чинності 1 листопада 2024 року і змінює порядок укладення угод про визнання винуватості. Пан Радзієвський зазначив, що цей закон створює нові правила гри, але водночас залишає багато незрозумілих моментів. Як показала практика, понад всі вироки Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у справах корупції ухвалюються на підставі угод, що спричиняє низку проблем, зокрема пов’язаних з маніпулюванням преюдицією — коли вирок, заснований на угоді, може мати вплив на осіб, не залучених до конкретного провадження.

Проблеми з якістю угод: маніпуляції та дефекти в судовій практиці

Юрій Радзієвський також звернув увагу на низку випадків, коли ВАКС відмовляв у затвердженні угод через їх невідповідність суспільному інтересу. Так, ВАКС своїм вироком від 13 вересня 2019 року м. Київ у справі № 4910/20/19-к відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, звернувши увагу на невідповідність угоди суспільному інтересу та неправильність кваліфікації. В подальшому, ВАКС своїм вироком від 09 грудня 2020 року у справі № 991/2593/19 визнав особу невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 статті 191 КК України та виправдав її..

Відмова в затвердженні угод, на думку пана Радзієвського, є важливим індикатором необхідності вдосконалення судової практики та зниження стандартів доказування. Нерідко угоди укладаються, незважаючи на відсутність належних доказів або наявність порушень кваліфікації злочину.

Маніпулювання економічним ефектом: ризики зловживань

Експерт також підкреслив, що угоди зі слідством можуть використовуватися не тільки як інструмент правосуддя, але й для створення штучного економічного ефекту. Зокрема, на думку Юрія Радзієвського, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) часто акцентують увагу на сумі повернутих коштів, що може призвести до маніпуляцій при укладанні угод. Це, за словами Радзієвського, підриває правові підвалини таких угод і призводить до виникнення економічних вигод для держави без належного правового обґрунтування.

Необхідність реформ та підвищення стандартів контролю

Юрій Радзієвський наголосив на необхідності вдосконалення механізму укладення угод про визнання винуватості. Він закликав до підвищення стандартів доказування та уникнення маніпуляцій в процесі укладання угод. Важливо забезпечити, щоб угоди залишалися ефективним інструментом правосуддя, а не засобом тиску чи політичних маніпуляцій. Також необхідно розв’язувати проблему преюдиції, яка може негативно впливати на осіб, що не є учасниками конкретного провадження, та підвищити відповідальність прокурорів за правильність кваліфікації злочинів.

Перспективи: подальші дискусії та удосконалення механізму

Партнер юридичної компанії Barristers підсумував, що питання угод про визнання винуватості в корупційних кримінальних справах залишаються дискусійними і, ймовірно, потребуватимуть подальших обговорень. Хоча новий закон частково покращує ситуацію, все ще є багато прогалин у правовому регулюванні, які створюють нові ризики. Механізм угод потребує удосконалення, щоб забезпечити ефективність правосуддя та відповідність високим правовим стандартам.