Законопроєкт № 15419: забезпечення реального захисту дітей від булінгу шляхом усунення процесуальних перешкод

6 липня 2026 року народний депутат України Гнатенко Валерій Сергійович подав до Верховної Ради України законопроєкт № 15419 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення захисту прав дітей та оптимізації строків накладення стягнень за булінг (цькування).

Метою проєкту закону є підвищення рівня захисту дітей від будь-яких форм насильства та жорстокого поводження, а також забезпечення реального покарання за вчинення булінгу (цькування) шляхом збільшення строків накладення адміністративного стягнення. Криміналізація (у вимірі адміністративного права) дій, що пов’язані із вчиненням насильства та жорстокого поводження з дітьми, які не підпадають під визначення домашнього насильства або булінгу.

Проте в разі його прийняття у запропонованій редакції в законодавстві виникне  проблема різного тлумачення форм насильства та жорстокого поводження з дітьми, а також створяться технічні проблеми застосування чинних норм законодавства про адміністративні правопорушення, які можливо усунути в разі доопрацювання.

Як є станом на зараз?

Чинна норма статті 38 КУпАП встановлює загальний строк накладення адміністративного стягнення за більшість правопорушень, які розглядаються судами, — 3 місяці з дня вчинення правопорушення, що є недостатнім та призводить до закриття справ про булінг через закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Крім того, на сьогодні існує правовий вакуум щодо насильства над дітьми поза школою та домом. Так, законодавством передбачена відповідальність за домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП) і булінг в освітньому процесі (ст. 173-4 КУпАП). Але якщо дитина зазнає жорстокого поводження, психологічного тиску чи економічного обмеження з боку тренера приватної секції, керівника гуртка, сусідів чи сторонніх осіб у публічному просторі (і дії не є кримінальними), спеціальної адміністративної відповідальності немає.

Що пропонується?

Законопроєкт пропонує доповнити статтю 38 КУпАП частиною 6, в якій закріпити збільшення строку накладення стягнення до 1 року з дня вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП (булінг/цькування учасника освітнього процесу).

Також у законопроєкті пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 173-9 «Вчинення насильства та жорстокого поводження щодо дитини» з метою захисту дитини в будь-якому середовищі (спорт, гуртки, публічний простір, сторонні особи).

Нова стаття передбачає штраф до 3 400 грн та громадські роботи до 40 годин за перше правопорушення, а за за повторні чи групові дії передбачено вже адміністративний арешт до 15 діб або штраф до 6 800 грн, громадські роботи до 60 годин чи до 2 місяців виправних робіт.

Розгляд справ за новою статтею 173-9 КУпАП пропонується віднести до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, а право складання протоколів — до повноважень органів Національної поліції.

Правові наслідки прийняття законопроєкту
Незважаючи на бажання авторів довести необхідність прийняття цього законопроєкту в запропонованій редакції, а також його винятковість у врегулюванні низки питань, варто зазначити таке.

До порядку денного Верховної Ради України вже було включено ідентичний за суттю законопроєкт № 14127 від 17.10.2025 в частині внесення змін до строків накладення адміністративного стягнення за булінг, за який поки що не проголосовано парламентом.

На обґрунтування необхідності внесення запропонованих змін до ст. 38 КУпАП у пояснювальній записці до попереднього законопроєкту № 14127 від 17.10.2025  вказується, що частина справ про булінг судами закривається через закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Так, згідно з аналізом Служби освітнього омбудсмена кількість закритих справ про булінг через закінчення строків накладення адміністративного стягнення становила: у 2019 році: 14,5% (36 справ); у 2020 році: 24% (64 справи); у 2021 році: 11% (33 справи); у 2022 році: 32,8% (41 справа); у 2023 році: 9,5% (21 справа); у 2024 році: 10,5 % (27 справ).

Також у пояснювальній записці до законопроекту було проаналізовано низку судових рішень, ухвалених у період із січня до жовтня 2025 року, якими провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 173-4 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП. При цьому уникнення кривдником встановленої законодавством відповідальності може бути причиною для вчинення такою особою нових правопорушень.

Враховуючи зазначене, у пояснювальній записці стверджується, що тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення за булінг є надто коротким.

Аналізуючи попередній законопроєкт № 14127 від 17.10.2025, деякі експерти, зокрема фахівці Науково-дослідного інституту Національної академії правових наук України, пропонували компроміс — 6 місяців, а не 1 рік, щоби зберегти баланс між ефективністю та правовою визначеністю / оперативністю.

Поділяючи точку зору експертів вищезазначеного Науково-дослідного інституту, вважаю, що шестимісячний строк накладення стягнення за булінг є цілком достатнім для збереження інтересів потерпілих дітей і водночас відповідатиме правовим висновкам Європейського суду з прав людини в частині забезпечення права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки одним із критеріїв права на справедливий суд є поняття розумності строків, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (п. 71 справи «Іванов проти України», п. 68 справи «Карт проти Туреччини», п. 18 справи «Вемхофф проти Німеччини»).

Тому, враховуючи статистику розгляду справ такої категорії за 2019–2024 роки, згідно з якою через закінчення строків закрито 221 справу про булінг (частка закриття становить від 10 % до 32 % від розглянутих справ за роками), збільшення строку накладення стягнення вдвічі (до 6 місяців) є дієвим механізмом для досягнення мети судового розгляду, і враховуючи незначний відсоток закриття справ, не призведе до безпідставного порушення принципу розумності строків розгляду такої категорії справ.

Крім того, строк накладення стягнення в 6 місяців відповідатиме чинним строкам за домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП), які закріплені в ч. 3 ст. 38 КУпАП.

Водночас текст проєкту закону містить технічні недоліки.

Так, за текстом законопроєкту «статтю 38 доповнити новою частиною шостою «Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-4 цього Кодексу». Відповідно, частини 6–11 вважати частинами 7–12.

Тобто нову норму для булінгу (ст. 173-4 КУпАП) вставляють перед чинною ч. 6 ст. 38 КУпАП (про ст. 130 КУпАП), а всі наступні частини зсувають на +1.

Однак у чинних ч. 1 і ч. 2 ст. 38 КУпАП є посилання на «частини дев’яту і десяту» та «частини третю — восьму». Після вставки нової частини ці номери змістяться. Проєкт не вносить змін до тексту ч. 1 і ч. 2 ст. 38 КУпАП, щоб скоригувати ці відсилання. Це класична технічна помилка під час внесення змін до багаточастинної статті.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України повинно внести свої корективи і сформувати текст проєкту закону в одній із таких форм:

• за аналогією з попереднім законопроєктом № 14127 від 17.10.2025 в частині 6 статті 38 КУпАП фразу «статтею 130» доповнити «статтями 130, 173-4» і не створювати нову частину статті 38;
• вставляти нову частину в кінець спеціальних норм і просто додавати нову ч. 12;
• при вставці в середину обов’язково відредагувати відсилання в ч. 1 і ч. 2 (змінити «дев’яту і десяту» на «десяту і одинадцяту», «третю – восьму» на «третю – дев’яту»;
• у випадку встановлення строку накладення стягнення до 6 місяців – внести зміни до частини 3 статті 38 КУпАП, доповнивши«статтями 173-2, 172-4 і 173-6 цього Кодексу».

Крім того, запропонована законопроєктом нова стаття 173-9 КУпАП заповнює реальну прогалину в законодавстві щодо захисту дітей від всіх форм насильства чи жорстокого поводження в будь-якому середовищі (спорт, гуртки, публічний простір, сторонні особи), а не лише в домашніх умовах (ст. 173-2 КУпАП) чи в освітньому процесі (ст. 173-4 КУпАП).

Таким чином закривається «сіра зона» відсутності відповідальності за насильство над дітьми поза школою та домом.

Водночас поточне формулювання тексту законопроєкту містить оцінні поняття «жорстоке поводження», «приниження гідності», «психологічні страждання», які є дуже широкими. Без конкретних критеріїв чи відсилок до визначень форм насильства судді та поліція можуть по-різному їх тлумачити.

У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ст. 1) детально розписані форми, які дають визначення поняттям фізичного, психологічного та економічного насильство.

У Законі України «Про охорону дитинства» (ст. 1) є більш широке поняття «жорстоке поводження з дитиною», яке охоплює будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (включаючи домашнє насильство, булінг тощо).

Якщо поліція чи судді будуть широко тлумачити норми ст. 173-9 КУпАП і давати власні визначення вказаним поняттям, виникне ризик розбіжностей у судовій практиці. Відсилки зроблять норму більш узгодженою з усією законодавчою системою захисту дітей.

Також, маючи на меті захист дітей і збільшення строків накладення адміністративного стягнення за булінг (ст. 173-4 КУпАП), доцільно було би прирівняти такі строки і щодо нової статті 173-9 КУпАП з чинними строками за домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП), які становлять 6 місяців (ч. 3 ст. 38 КУпАП).

Як висновок, прийняття цього законопроєкту має позитивний складник щодо зменшення кількості закритих справ про булінг за спливом строку накладення стягнення, а також закриває реальну прогалину законодавства, яка полягає у відсутності відповідальності тренерів, керівників гуртків, сусідів та сторонніх осіб за насильство і жорстоке поводження з дітьми.

Однак у цілому законопроєкт потребує доопрацювання окремих положень, які можуть ускладнити його практичне застосування.