Європейський суд з прав людини прийняв рішення комунікувати заяву адвоката АО «BARRISTERS» Олександра Тананакіна до Уряду України у справі екс-мера міста Слов’янська Нелі Штепи.

Європейський суд з прав людини прийняв рішення комунікувати заяву адвоката АО «BARRISTERS» Олександра Тананакіна до Уряду України у справі екс-мера міста Слов’янська Нелі Штепи.

Європейський суд з прав людини прийняв рішення комунікувати заяву адвоката АО «BARRISTERS» Олександра Тананакіна до Уряду України у справі екс-мера міста Слов’янська Нелі Штепи.

Перед Урядом України поставлені питання за статтями 5 (право на свободу) та 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Раніше, Європейським судом з прав людини було задоволено клопотання про розгляд даної справи в пріоритетному порядку.

ВИКЛАД ФАКТІВ

Заявниця, пані Неля Ігорівна Штепа, є українкою, яка народилася в 1962 році і проживає у Слов'янську. Її інтереси перед Судом представлені паном О.В. Тананакіним, адвокатом, практикуючим у Києві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Факти у справі, представлені заявником, можна резюмувати наступним чином.

Заявник була мером Слов'янська з листопада 2010 року по квітень 2014 року.

12 липня 2014 року щодо заявника було порушено кримінальну справу за статтею 110 § Кримінального Кодексу (Посягання на державний суверенітет і недоторканість).

13 липня 2014 року Червонозаводський районний суд міста Харкова виніс ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно заявника в рамках вищезазначеного провадження. У відповідному рішенні йдеться про те, що вона звинувачується в скоєнні серйозного злочину і що в іншому випадку вона може сховатися і перешкодити розслідуванню або продовжити свою злочинну діяльність. Суд не представив більш детальної інформації про вищезазначені причини.

Тим часом заявнику були пред'явлені додаткові звинувачення за статтею 258 § Кримінального Кодексу (терористичний акт).

В ході досудового розслідування і судового розгляду суди в цілому двадцять разів продовжували термін утримання заявника під вартою. При обґрунтуванні продовження утримання заявника під вартою суди посилалися на ті ж підстави, що зазначені в рішенні суду від 13 липня 2014 року. У деяких рішеннях суди, не надаючи більш докладної інформації, додатково зазначили, що:

  • заявниця не надала доказів, що підтверджують, що ризики на користь її утримання під вартою, які раніше оцінювалися судами, більше не мали до неї відношення;
  • доводи заявника на користь її звільнення не переважали суспільний інтерес до утримання її під вартою;
  • Стаття 176 § 5 Кримінального процесуального кодексу забороняє застосування в її випадку будь-яких превентивних заходів, крім попереднього ув'язнення.

20 вересня 2017 року суд змінив запобіжний захід щодо заявника на домашній арешт, звільнивши її з-під варти. Заявник не надав Суду копію цього рішення.

Кримінальна справа щодо заявника досі розглядається в суді.

За словами заявниці, в ході судового розгляду дев'ятнадцять суддів, які слухали її справу, або самовідводились, або були дискваліфіковані, або звільнені, або взяли декретну відпустку або відпустку по хворобі під тиском обвинувачення, або повністю припинили свою кар'єру. В результаті чотири рази поновлювалося провадження у кримінальній справі проти неї.

ЗАСТОСОВАНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1.Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року.

Стаття 176. Загальні положення про запобіжні заходи.

Запобіжними заходами є:

  • особисте зобов‘язання;
  • особиста порука;
  • застава;
  • домашній арешт;
  • тримання під вартою.

Запобіжні заходи особистого характеру, особиста гарантія, домашній арешт і звільнення під заставу не можуть застосовуватися відносно осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні злочинів за статтями 110 § або 258 §  Кримінального кодексу України.

2.Кримінальний Кодекс 2001 року.

Стаття 110 § Кримінального кодексу передбачає, що будь-які дії, спрямовані на зміну території або державного кордону, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами щодо зазначеної діяльності, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі за умисні діяння публічної посадової особи, або повторні дії, або ті, які приймаються групою осіб. Вирок може також супроводжуватися конфіскацією особистого майна засудженого.

Стаття 258 § п. 2 Кримінального кодексу передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років за терористичний акт, здійснений в рамках змови або за терористичний акт, який викликав значний матеріальний збиток або інші тяжкі наслідки. Вирок може також супроводжуватися конфіскацією особистого майна засудженого.

СКАРГА

Посилаючись на статтю 3 § Конвенції, заявник скаржиться, що:

  • вона піддавалася фізичному і психологічному жорстокому поводженню в місцях позбавлення волі;
  • матеріальні умови її утримання були незадовільними;
  • їй не було надано доступ до адекватного медичного обслуговування під час утримання під вартою.

Посилаючись на Статтю 5 § Конвенції, заявник скаржиться, що рішення внутрішнього суду від 14 липня 2014 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, а також рішення судів про продовження її тримання під вартою до 20 вересня 2017 року були довільними і не мали обґрунтування.

Заявник також скаржиться відповідно до Статті 5 § Конвенції, що її попереднє затримання було необґрунтовано тривалим.

Далі заявник скаржиться відповідно до Статті 6 § Конвенції на те, що кримінальне провадження щодо неї було невиправдано тривалим.

Нарешті, посилаючись на Статті 14 § та 18 § у поєднанні зі Статтею 5 § Конвенції, заявник скаржиться на дискримінаційне поводження, спрямоване на її ізоляцію від політичної діяльності під час утримання під вартою.

ПИТАННЯ ДО СТОРІН

1. Чи було утримання заявника під вартою в період з 13 липня 2014 року по 20 вересня 2017 року вільним від свавілля і таким, що ґрунтувалось на достатніх підставах для цілей Статті 5 § 3 Конвенції? Чи сумісно це з вимогою "розумного терміну" того ж положення (див. Бузаджі проти Молдови, 23755/07, § § 84 і далі, від 5 липня 2016 року)?

2. Чи є тривалість кримінального провадження по даній справі порушенням вимоги "розумного строку", що міститься в пункті 1 Статті 6 Конвенції (див. 66561/01, § § 72-76, 30 березня 2004 року)?

  ЧИТАТИ МОВОЮ ОРИГІНАЛУ



Автор: BARRISTERS

Джерело:

Напишiть нам

Потрібна консультацiя — звертайтесь