Судді відмовляють у відкритті провадження за скаргами про необгрунтованість підозри

Після внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, які набули чинності 16 березня 2018 року, виникло безліч спорів та розбіжностей щодо того, наскільки вони будуть корисними та ефективними. Думки практикуючих фахівців у галузі права розділилися. При цьому серед новел КПК кожен, чи то суддя, чи адвокат, чи прокурор, знаходить для себе як позитивні, так і негативні зміни. У зв'язку з чим не хотілося б робити поспішних висновків і критикувати зміни, проте все ж таки необхідно проаналізувати кілька актуальних питань, з якими на сьогоднішній день зіткнулася більшість юристів-практиків.

Однією із суттєвих змін є доповнення частини 1 статті 303 КПК України пунктом 10, який передбачає можливість оскарження повідомлення про підозру. Це нововведення суттєво посилить змагальність у кримінальному процесі, оскільки у боку захисту з'явилася можливість довести необґрунтованість підозри у суді на стадії досудового розслідування. Раніше з цього приводу виникало безліч суперечок, хоча при обранні запобіжного заходу суд і повинен був перевірити обґрунтованість підозри, але фактично слідчий суддя був позбавлений можливості відмови в обранні запобіжного заходу на цих підставах, оскільки скасувати повідомлення про підозру не мав права. Наразі, маючи на руках повідомлення про підозру, сторона захисту, беручи до уваги необґрунтованість врученої підозри, може звернутися до слідчого судді та скасувати таку підозру. На даний момент є розбіжності з думкою суду щодо застосування цієї нововведення до повідомлених підозр до 16 березня 2018 року. Як показала практика, слідчі судді відмовляють у відкритті провадження за скаргами у порядку статті 303 КПК України на тій підставі, що повідомлення про підозру було вручено до 16 березня 2018 року, тобто до дати набуття чинності змінами. Однак ця думка суду є помилковою, і слідчі судді, приймаючи подібні рішення, не надають можливості стороні захисту обґрунтувати свою позицію щодо цього питання. Хочу зазначити, що із зазначеною думкою суду я категорично не згоден, оскільки норми заключних положень Закону №2147-VIII, які забороняють зворотну дію у часі прийнятих у КПК змін, не відповідають положенням статті 5 КПК України та вказують на обов'язковість застосування чинного процесуального закону момент початку виконання дії чи ухвалення рішення.

Необґрунтовано й застосування пункту 4 параграфу 2 заключних положень Закону №2147-VIII, а також легітимність подальшого застосування КПК України в редакції до 16 березня 2018 року, який втратив актуальність з моменту набуття чинності нововведеннями.

Крім того, у такій ситуації можна з упевненістю посилатися на частину 6 статті 9 КПК, згідно з якою у випадках неоднозначного чи суперечливого регулювання питань кримінального судочинства перевагу мають загальні принципи кримінального провадження, серед яких, зокрема, принцип законності та пріоритет положень КПК України перед іншими законами.

Слід також звернути увагу на те, що Законом №2147-VIII було внесено зміни до статей 132, 184, 234 КПК України. Дані зміни передбачають, що клопотання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення обшуку або обрання запобіжного заходу розглядаються слідчими суддями місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа. Таким чином, із введенням в дію змін до КПК відповідно до Закону № 2147-VIII виникла ситуація, за якої слідчі всіх слідчих підрозділів головних управлінь Національної поліції зобов'язані звертатися з клопотаннями щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження лише до одного суду, що знаходиться за місцем розташування ГУНП в окремій області, що призведе до невиправданої витрати часу слідчим на отримання зазначених ухвал і значно збільшить навантаження на слідчих суддів місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстровано) відповідне ГУНП як юридична особа. Дані зміни значно ускладнили роботу органів досудового розслідування щодо здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також значно збільшили навантаження на слідчих суддів місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває (зареєстровано) відповідне ГУНП як юридична особа. У свою чергу проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення деяких положень №8151 від 16 березня 2018 року усуває вищезазначені проблеми.

Враховуючи викладене, саме ми, практикуючі фахівці в галузі права, шляхом застосування закону на практиці та доводимо закон до досконалості, проте це колосальна праця, якою користуватимуться, зокрема, й наші послідовники.